Керолайн Паркін Ендрю – невгамовна канадська політологиня та активістка, яка досліджувала міську політику та питання гендерної нерівності. Жінка справді була яскравою та впливовою фігурою в політологічному світі, носієм CM та FRSC. Також Керолайн зробила величезний внесок у розвиток науки та громадянського суспільства. Як професор Оттавського університету, вона не тільки долала наукові вершини, а й була першою жінкою-президентом Канадської асоціації політичних наук у 1983–1984 роках, встановивши нові стандарти. Далі на vancouveriski.
Керолайн Ендрю також славилася роллю модератора національної дискусії з лідерами під час канадських федеральних виборів 1984 року. Саме в цих обговореннях Паркін Ендрю не боялася виставляти жіночі питання на передній план. Також її внесок у підтримку франко-онтарійських інтересів був визнаний численними нагородами, зокрема, вступом до Ордену Канади. Її добре серце, невгамовний дух та постійна віра в справедливість залишилися незабутніми в серцях тих, хто слухав її голос на світовій арені. Керолайн Паркін Ендрю пішла 2022 року, але її героїзм залишився жити далі в кожному, хто прагне зробити світ кращим.
Керолайн Паркін Ендрю як політологиня та дружина
Біографія Керолайн Паркін Ендрю — це не просто перелік подій та дат, це ціла історія життя про злети та падіння, постійну боротьбу та вічне кохання. Народилася активістка у 1942 році, коли світ лежав під відлигою війни та кардинальних змін. Її батько Джеффрі Ендрю, що тісно пов’язав своє життя з наукою, працював професором англійської мови та деканом в Університеті Британської Колумбії. Її мати Маргарет Грант була дочкою історика Вільяма Лоусона Гранта, через якого прадід і прапрадід Ендрю були академіком Джорджем Монро Грантом і банкіром Вільямом Лоусоном, відповідно. Вона була племінницею філософа Джорджа Гранта і двоюрідною сестрою лідера Ліберальної партії Канади Майкла Ігнатьєва. Вона була невісткою романіста Джорджа Санто та журналіста, присвяченого міським питанням, Маркуса Гі. Саме тому зовсім недивно, що Керолайн Ендрю стала борцем за права інших людей, за правду, за краще майбутнє.
Зростала Керолайн у Ванкувері, потім вивчалася в Університеті Британської Колумбії, де політичні науки стали її першим кроком у світ досліджень. Подальший шлях навчання в Університеті Лаваля та в Університеті Торонто відкрив перед нею ще більше можливостей для пізнання політології та соціальних наук. Щодо особистого життя, то Керолайн одружилася із Жаном-Полем Сен-Аманом. Познайомилися вони на тихому подвір’ї Університету Лаваля, потім у подружжя народилися дві прекрасні донечки.
Успіх у кар’єрі та бойовий дух активістки
У світі академічних та наукових досліджень Керолайн Паркін Ендрю стала не просто черговою фахівчинею, а справжньою бойовою жінкою, яка долала величезний шлях викликів та проблем. Від Оттавського університету до вузьких доріжок Школи політичних досліджень та факультету соціальних наук, вона, обіймаючи ключові посади, самотужки йшла до своїх цілей.
Керолайн стала архітектором своєї освітньої подорожі, де кожен крок був надзвичайно важливим пазлом в картині її професійного успіху. З превеликою відданістю вона очолювала Департамент політології та Центр управління, ділилася своїми знаннями та висловлювала свій дослідницький погляд університетській громаді. Саме тому її внесок у жіночі питання та міську політику не можна переоцінити. Окрім цього, з неймовірною жагою вона вивчала англійською мовою міське розмаїття та французькою вплив економічної реструктуризації на житлове будівництво. Також варто зазначити те, що вона стала першою жінкою-президентом Канадської асоціації політичних наук.
Її багатьом відома промова «Жінки та держава загального добробуту» не лише стала визначною, але й досі залишається джерелом натхнення для багатьох її прихильників. Як модератор лідерських дебатів з питань рівноправ’я під час канадської федеральної виборчої кампанії 1984 року, вона встановила нові стандарти участі жінок у політиці.
Визнання та нагороди Керолайн
У калейдоскопі 1960-х Ендрю плідно працювала в Королівській комісії з двомовності та бікультуралізму, яка для неї стала певним кузнем ідей і першим кроком в захоплюючий світ правозахисництва. У 2006 році визнання прийшло на тлі державного уваження: Prix des Francophiles та нагорода генерал-губернатора 2012 року стали не лише свідоцтвом професіоналізму та відданості власній справі, але й знаком щирої подяки за вагомий внесок у зміцнення відносин між англомовною та франкомовною громадськістю, особливо в непростий час після наслідків озера Міч.
У 2007 році Ендрю стала членом Королівського товариства Канади. Також Керолайн Ендрю була відзначена орденом Оттави в 2013 році. А рівно через два роки, у 2015, вона була призначена членом Ордену Канади за її академічні, урбаністичні та феміністичні дослідження культурного розмаїття, а також за її громадську участь у некомерційних і громадських організаціях. Керолайн Паркін Ендрю померла 23 листопада 2022 року в Гамільтоні, Онтаріо, на вісімдесятому році життя. Протягом останніх кількох років життя чуйна активістка лікувалася від деменції.