Ліз Мегор – одна з провідних сучасних художниць Канади, чия творчість охоплює скульптуру, інсталяції та фотографію. Народилася Ліз 11 квітня 1948 року у Вінніпезі та з 1970-х років утвердила своє місце в мистецькому світі. У 1984 році Мегор представляла Канаду на Венеціанському бієнале, а згодом стала лауреаткою численних престижних нагород, зокрема Премії Генерала-губернатора у 2001 році, Премії Аудена у 2009 році та премії Герсона Ісковіца від Художньої галереї Онтаріо у 2014 році. Далі на vancouveriski.
Вона один з найвидатніших митців Ванкувера, чия творчість не лише захоплює, але й змушує по-новому поглянути на звичні об’єкти і їхнє місце в нашому житті. Її вміння перетворювати прості предмети на глибокі, багатозначні твори мистецтва робить Ліз справжньою майстринею, яка не боїться розмивати межі між реальністю та вигадкою.
Ранні роки та освіта
Ліз Мегор народилася в багатодітній родині та провела дитинство у Вінніпезі, але на початку 1950-х сім’я переїхала до Принс-Руперта, Британська Колумбія. З юних років вона захоплювалася читанням і була зачарована світом уяви та казок. Її цікавило створення об’єктів і робота з матеріалами, що згодом надихнуло Ліз на розробку унікальних скульптур і малюнків.
Мистецьку освіту Мегор розпочала у 1966 році на факультеті образотворчих мистецтв Університету Британської Колумбії. У 1968 році поїхала до Нью-Йорка, де навчалася в престижній Школі дизайну Парсонса. Невдовзі повернулася до Канади та в 1970 році завершила освіту у Ванкуверській школі мистецтв (нині – Університет мистецтв і дизайну імені Емілі Карр).
Початок кар’єри
Після закінчення навчання Ліз Мегор залишилася на Західному узбережжі Канади. Там почала активно досліджувати ландшафти Нижньої частини материка Британської Колумбії. Її перші роботи, як-от Bird Nest Kits (1975), Compost Figures (1978) і A Concise History (1979), поєднували природні елементи з рукотворними об’єктами. Вони досліджували теми взаємодії органічного й неорганічного, процесів виробництва та відтворення. Однією з найвідоміших ранніх робіт стала The Birdnester (1970) – інсталяція, що демонструвала природні флору й фауну в стерильному галерейному просторі. У пізніших проєктах, як-от Four Boys and a Girl (1979), художниця створювала серії ідентичних об’єктів, майстерно імітуючи природні форми. Такі роботи відкривали дискусію про масове виробництво, маркетинг і способи презентації скульптурних творів.
Злет і трансформація. Новий етап у творчості Ліз Мегор
1980-ті роки стали переломним моментом у кар’єрі Ліз Мегор. Переїхавши до Торонто в 1981 році, вона почала співпрацю з відомою Ydessa Gallery, що відкрило їй двері на міжнародну арену. Її роботи були представлені на таких престижних подіях, як Сіднейська бієнале (1982), Венеційська бієнале (1984) та Documenta 8 у Німеччині (1987). Успіх приніс Мегор нове творче переосмислення: від зображення природного світу вона перейшла до дослідження емоційної та соціальної значущості предметів, їхньої здатності зберігати особисті й колективні історії. Знаковою роботою цього періоду стала Dorothy, A Resemblance (1980-1981). У цій інсталяції життя жінки на ім’я Дороті показане через звичайні предмети: книжки, лампочки, свічки, сірники. Усі вони відлиті зі свинцю й розташовані на чотирьох сталевих столах. Вага цих об’єктів символізувала зміну маси тіла Дороті на різних етапах її життя. Це ніби така собі метафора плину часу.
Образ Дороті з’явився й у наступних роботах мисткині – The Most She Weighed/The Least She Weighed (1982) і I Have Always Weighed 98 Pounds (1983–84). Ці проєкти досліджували, як фізична вага може стати символом тіла людини. Водночас художниця почала активно використовувати фотографію як частину своїх інсталяцій, поєднуючи її зі скульптурою у таких творах, як-от Four Notable Bakers (1983). У 1989 році Ліз представила серію фотографій Field Work – архів знімків 1960-х років, що зображували хіпі в традиційних мокасинах і пір’яних уборах під час приготування їжі на вогнищі. Ця робота викликала хвилю критики за начебто некоректне зображення культури корінних народів. Розчарована таким сприйняттям, Ліз Мегор у 1993 році залишила Торонто й повернулася на Західне узбережжя, щоб віднайти новий простір для творчості.
Нові проєкти, що розмивають межі між реальністю й вигадкою
Після низки персональних виставок по всій Канаді в середині 1990-х художниця повернулася до Торонто, щоб представити інсталяцію Messenger (1996) у Sculpture Garden – пізніше цю роботу перевстановили у Vancouver Art Gallery у 2002 році. У Messenger Мегор створила реконструкцію старовинної дерев’яної хатини з однією кімнатою, оснащеної піччю, розкладачкою, полицями для інструментів, простими побутовими речами та паливом. Як і більшість її пізніх інсталяцій, ця робота створює унікальний простір між імітацією й реальністю – де справжні предмети виходять за межі свого звичного контексту й поєднуються з вигаданими. А це викликає ефект сприйняттєвої напруги.
Ліз продовжила дослідження оповідних практик, змішуючи реальне й сюрреальне у своїх роботах, де реалістично відлиті об’єкти поєднуються зі справжніми продуктами. Це проявилося в таких проєктах, як One Bedroom Apartment (1996), Stores (2000), Chee-to (2000) і Double Cabinet (blue) (2000). Саме ці роботи принесли їй York Wilson Endowment Award у 2000 році й престижну нагороду Governor General’s Visual Arts Award у 2001-му. Того ж року вона стала однією з десяти митців, відібраних для участі в Elusive Paradise: The Millennium Prize – конкурсі та виставці, що організовані National Gallery of Canada.
У 2002 і 2003 роках Vancouver Art Gallery і Power Plant у Торонто представили масштабні оглядові виставки її творчості. Також мисткиня взяла участь у великому проєкті Baja to Vancouver: The West Coast and Contemporary Art, який у 2003-2004 роках експонувався в публічних галереях Західного узбережжя.
Відзнаки й нагороди
- Премія York Wilson Endowment (2000);
- Премія генерал-губернатора Канади за досягнення у візуальному мистецтві (2001);
- Премія Audain за внесок у розвиток візуального мистецтва (2009);
- Премія Gershon Iskowitz (2014).
Творчий підхід
Скульптурні роботи художниці досліджують суть звичних і знайомих предметів, які вона переосмислює і представляє в нових контекстах. Наприклад, майстриня створювала точні копії харчових продуктів і їхніх упаковок, а також інших об’єктів, як-от дрейфівна деревина, колоди, пні й одяг. Бувши студійною художницею, орієнтованою на матеріальні об’єкти, Мегор наголошує у своїй творчості на процесі й матеріальності, чим підкреслює різницю між реальністю й симуляцією.
У ранніх роботах вона використовувала техніки створення форм і лиття для виготовлення копій пальто, таць і столових приладів (які вона називає “практичними об’єктами”) як місткостей для інших матеріалів – наприклад, цукерок чи сигарет. Такі творіння відображають накопичення відкинутих речей і слабкостей, що приваблюють наші загальні інстинкти, а також порушують питання про соціальне й емоційне життя об’єктів. Крім цього, в ранніх роботах майстриня займається перепрофілюванням уживаного одягу й старих вовняних ковдр, які також відносить до категорії “практичних об’єктів”.