Ла Карміна – ім’я чудової людини, яке складно забути, навіть якщо чуєш його вперше. Це дівчина з Канади, але відома й далеко за її межами, адже вона і блогерка, і письменниця, і телеведуча, а також одна з головних постатей альтернативної моди. Її репертуар – це мікс готики, японської вуличної культури та яскравої індивідуальності. Далі на vancouveriski.
Як зародився блог та про що він?
Ла Карміна народилася у Ванкувері – місті, яке багато для кого є символом затишку, спокою та екологічної чистоти. Але у житті Карміни завжди було місце для яскравості, бунту й креативу. Вона зростала в середовищі, де поєднувалися західна культура та інтерес до Японії, і саме це згодом стало основою її особистого стилю в блозі. Навчалася вона в престижних закладах – спочатку в Columbia University, а потім здобула юридичну освіту в Єльському університеті. Та все ж обрала зовсім інший шлях.
У 2007 році Ла Карміна створила блог, який від початку був не схожий на інші. Дівчина розповідала про готичну моду, японські субкультури, альтернативні кафе й способи самовираження – усе, що не приймалося суспільством. І блогерка не просто публікувала фотографії чи інші медіа, а будувала світ, у який хотілося зануритися та більше пізнати. Загалом блог стрімко набирав популярність. Її стиль і тематика привернули увагу великих ЗМІ: про неї писали The New York Times, Boing Boing, WWD – і це лише маленька частина з цього списку. Так у 2016 році її визнали авторкою «Найкращого блогу року» за версією Auxiliary Magazine. І все це почалося не в студії чи телешоу. А просто з ноутбука, любові до субкультур і бажання бути собою.
Від блогу до професії журналістки
Як уже зазначалося, після того, як блог Карміни набув популярності, її сміливість зацікавила не лише читачів, а й редакції великих медіа. Тож дівчина недовго була просто відомим обличчям мереж, Карміна доволі швидко з’явилася на телеекранах й почала працювати як професійна журналістка. Причому не де-небудь, а для видань, що вважаються еталонними. Її роботи публікували в The New York Times, Travel + Leisure, National Geographic, Time, Business Insider тощо.
І блогерці точно не просто пощастило, адже Карміна не тільки знає, як розповісти історію цікаво, але й вміє знайти у звичному щось абсолютно унікальне. У її публікаціях немає банальності, бо вона не просто перераховує факти, а розкриває глибші сенси: розповідає про те, які ідеї стоять за цими місцями, яку красу вони передають, якими символами наповнені.
У 2020 році Карміна отримала престижну нагороду Bronze Award від SATW Lowell Thomas Awards за тревел-журналістику – визнання, яке підтверджує, що її робота має справжню цінність у медіасвіті.
Окрім статей, Ла Карміна написала кілька книжок, у яких продовжила розкривати теми, що її цікавлять. Наприклад, у «Неймовірно апетитний час» (Cute Yummy Time, 2009) вона показала, як зробити подачу їжі в стилі японських персонажів, аби це мало цікавий та креативний вигляд. У «Шалені, дивакуваті тематичні ресторани: Токіо» (Crazy, Wacky Theme Restaurants: Tokyo, 2009) розповіла про найекстравагантніші тематичні заклади Японії. А в «Маленькій книжці сатанізму» (The Little Book of Satanism, 2022) взялася розвінчати міф й показати, що сатанізм не має нічого спільного з тим образом, який склався в масовій уяві.
Робота на телебаченні та продакшн
Карміну ще й легко уявити в ролі якого-небудь персонажа фільму або навіть ведучої власного шоу. І, власне, вона нею й стала. Телебачення – одна з найважливіших сфер її діяльності, де вона демонструє і свій унікальний стиль, і культурологічну обізнаність, і надзвичайну харизму. Попри те, що її шлях у медіа почався не з телевізора, а з блогу, невдовзі Карміну почали запрошувати на роботу й власники великих каналів. І саме через її знання про Японію, субкультури й альтернативну моду. Тож не довелося довго чекати, щоб побачити її в понад 120 телевізійних проєктах по всьому світу. Це і репортажі, і тревел-шоу, і документальні фільми, де вона часто виступає консультанткою з контенту, продюсеркою й авторкою ідей тощо.
Серед найбільш видатних проєктів – участь у шоу на Discovery, Travel Channel, National Geographic, і навіть у японських телепрограмах, де вона часто розповідає про культуру вуличної моди Токіо чи про незвичні гастрономічні тренди. До прикладу, у передачі Oddities (Науковий канал) вона знайомила глядачів із дивакуватими предметами японського побуту. А в Bizarre Foods разом з ведучим Ендрю Цимерном куштувала страви, які навряд чи зустрінеш у звичайному меню в якомусь із ресторанів.
Окремий напрям її роботи – продакшн. Ще Ла Карміна створила власну продюсерську компанію, що спеціалізується на культурних дослідженнях і зніманнях у Японії. Вона співпрацює з іноземними командами, допомагає знайти локації, героїв, адаптує сценарії та пояснює локальні звичаї. Це не просто про переклад, адже вона, по суті, є медіамостом між західним глядачем і східним контекстом. Саме завдяки їй деякі відомі західні програми змогли органічно інтегрувати японські реалії у свої сюжети. У кадрі дівчина завжди впізнавана. Її образ яскравий, але водночас невимушений. І чіпляє вона найбільше тим, що завжди залишається собою. Це одна з причин, чому глядачі її запам’ятовують.
Світ телебачення – лише одна зі сторінок її яскравої творчої історії, де переплітаються журналістика, мода, гастрономія й субкультури. Проте саме на екрані вона вміє показати, як можна бути унікальною й при цьому знайти спільну мову з глядачами з усього світу.
Світогляд і філософія
Звісно, ті, хто погано знають Карміну, асоціюють її образ з мандрівницею, яка збирає лайки за фото з пляжів. Проте її філософія життя набагато глибша. Вона не женеться за банальними туристичними маршрутами й не повторює гідів. Її цікавлять не музеї з натовпами, а підвали клубів, маргінальні сцени, крихітні магазинчики, графіті на стінах і ті, хто створює культурну альтернативу в будь-якому місті. Готика, панк, візуальний кейос і велика доза японського вуличного гламуру – ось її стиль, завдяки якому вона відображає власний спосіб бачити світ. Карміна не боїться бути яскравою, іншою, «дивною». І саме через це притягує тих, хто теж шукає щось справжнє, поза рамками мейнстриму та вже набридливої ідеальності.
У своїх поїздках блогерка особливо звертає увагу на те, що часто ігнорується: альтернативні мистецькі простори, незалежні дизайнерські студії, місцеві спільноти, які живуть не за правилами масової культури. Вона пише про клубну сцену Берліна, фетиш-фестивалі в Японії, про гастрономічні нішеві тренди в Сеулі чи про трансформацію готичних кафе у Будапешті. І це завжди про людей, про дух місця, про свободу самовираження.
Тим часом її блог та книги – це платформа для того, щоб показати: у кожній культурі є щось цікаве та унікальне, навіть якщо на перший погляд здається, що це не так. Як вона каже: «Я сподіваюся поділитися всіма змістовними історіями японської альтернативної культури», – бо хоче оприлюднити саме ті важливі речі, які рідко потрапляють у заголовки…
Отже, її історія показує: можна поєднувати захоплення, творчість і роботу так, щоб надихати тисячі людей по всьому світу. Ла Карміна вже довела, що бути собою та відкривати нове водночас цілком можливо. І саме це робить її особистість важливою в сучасному медіапросторі.
Джерела: